Одним з найважливіших напрямків діяльності Асоціації сприяння міжнародному бізнесу та розвитку (АСМБР) вже багато років став розвиток народної дипломатії.

Народні дипломати - це вчителі та школярі, студенти і професори, лікарі, інженери, журналісти, представники органів місцевого самоврядування ... Народна дипломатія - це один з найважливіших інститутів побудови громадянського суспільства. На відміну від кар'єрної дипломатії, народна дипломатія - це відверта бесіда зацікавлених осіб, кожна з яких, усвідомлюючи свої власні цінності та інтереси, разом з тим терпимо і з розумінням ставиться до цінностей та інтересів співрозмовника.

Народна дипломатія - школа толерантності і самовиховання, розширення кругозору, прагнення представників різних народів і культур до взаєморозуміння, миру, співпраці, досягнення своїх цілей. А ще - народна дипломатія – це вміння спілкуватись, вивчати досвід друзів, мистецтво розповісти про традиції та досягнення свого народу. Туристичні поїздки та подорожі народних дипломатів - це не тільки задоволення від побаченого і враження, а й велика праця, що вимагає концентрації фізичних сил, роботи розуму і пам'яті ...

17 років АСМБР залучає до цієї важливої діяльності представників з різних регіонів України.

На цей раз делегація була сформована з представників Києва, Полтавської, Чернігівської, Сумської та Херсонської областей. Основний склад - педагоги та студенти - люди різного життєвого досвіду і віку. Однак це анітрохи не заважало спілкуванню і цілісності нашої групи. Всі разом справлялися з чисто туристичними навантаженнями, коли доводилося долати пішки чималі відстані по екскурсійних маршрутах Вільнюса, Риги і Стокгольма.

Столиця Литовської Республіки.

Вільнюс - столиця Литовської Республіки, по праву вважається одним з найкрасивіших міст Європи. Він вражає кількістю соборів і церков практично всіх архітектурних стилів.

Історія Вільнюса, як світська, державна, так і духовна тісно пов’язана з історією України-Руси, історією Київської митрополії. Чого вартує лише найстаріший православний храм Вільнюса - церква Параскеви П’ятниці (1345) побудований в класичному староруському (староукраїнському) стилі!

Але найбільш цікавим є єдиний у Вільнюсі український храм Святої Трійці. Він належить Греко-Католицькій Церкві, а богослужіння в ньому відбуваються українською мовою. Фундатором храму був сам князь Костянтин Острозький, а історія його тісно пов’язана зі Святим Йосафатом (Кунцевичем), що служив тут й був архімандритом Віленського монастиря святої Трійці.

На церкві Святої Трійці встановлена пам'ятна дошка. На ній нанесений напис українською і литовською мовою: "У церкві Пресвятої Тройці 13 років свого подвижницького життя провів святий Йосафат Кунцевич - апостол єдності церков. Загинув мученицькою смертю року Божого 1623".

Столиця Литви по справжньому западає в душу, нею хочеться милуватися знову і знову. Адже так приємно прогулятися Старим містом, випити філіжанку кави в одному з маленьких затишних кафе і насолодитися неймовірною атмосферою цього прекрасного місця…

Українська Церква Пресвятої Трійці (збудована у 1514 р.) знаходиться у самому центрі старого міста, по вул. Аушрос Вартай, неподалік Чудотворної ікони Матері Божої Остробрамської. Не подалік знаходиться пам'ятник молодому Тарасу Шевченку. Великий Кобзар у центрі Вільнюса...

Вхід на подвір’я Церкви відкриває велична брама із барельєфом Пресвятої Трійці.

Саме звідси, з Aušros Vartų 7в, почалося знайомство з Вільнюсом. Поруч з церквою, на території Васильянського монастиря, знаходиться чотиризірковий готель «Пас Базільонос» ("У Васильян"), де зупинилися члени делегації народної дипломатії. Обстановка високої духовності і сердечності, затишний готель і дихання спільної історії литовського та українського народів сприяли ознайомленню народних дипломатів з історією та традиціями литовського народу і його гордості - Вільнюса …

На початку XIX століття в південному крилі монастиря була влаштована в'язниця. Тут у 1823-1824 роках містилися заарештовані у справі филоматов, серед яких були Адам Міцкевич, Ігнаци Домейко, Олександр Ходзько. Підкупивши стражників, вони ночами зустрічалися в келії, в якій містився Міцкевич. Ця келія отримала назву «келії Конрада»: у третій частині драматичної поеми Міцкевича «Дзяди» її головний герой, що носить автобіографічні риси, в такій келії веде суперечку з Богом і сатаною і переживає духовне переродження, перетворюючись з Густава в Конрада. Пізніше в приміщеннях колишнього монастиря містилися також учасники повстання 1831 року, ще пізніше в 1838-1839 роках тут перебував в ув'язненні Шимон Конарський, звідки він і був перепроваджений до місця страти…

У місті з прадавньою історією є на що подивитися. А оскільки Вільнюс невеликий за розміром, то і всі найголовніші пам'ятки у ньому знаходяться поруч і подивитися їх можна навіть за один день... Краще познайомитись з Вільнюсом допомогла висококласний гід пані Дана Чорній.

Ввечері пощастило поспілкуватись з отцем Павлом – священиком Української Церкви Пресвятої Трійці - визначною людиною, патріотом, закоханим в Україну і Литву, який багато робить для української громади Литви...Це вже не перша наша зустріч, але кожного разу спілкування з отцем Павлом, як чисте повітря.

Рига.

Як і Вільнюс, Рига – столиця однієї з країн Балтії - Латвії.

Столиця Латвійської Республіки розташувалася на берегах Західної Двіни або як її називають рижани, Даугави в 10 км від її гирла.

Існує легенда, пов'язана з річкою та її містом, яка розповідає про велетня Христофора. Це був дуже добрий велетень, який переносив людей через Даугаву. Якось вночі його розбудив дитячий плач. Христофор вирішив перенести дитя з лівого берега на правий, де жив сам. Дитина до середини шляху через річку став неймовірно важкою, але добряк все ж завершив свою справу і залишив малюка у себе до ранку. Прокинувшись, на місці дитини велетень виявив скриню з грошима, які й пішли на будівництво міста.

Найстаріша частина міста, звана Старим містом, розташована на правому березі річки Даугави. Стара Рига знаменита численними соборами і видатними історичними будівлями.

Одна з визначних пам'яток Риги – Церква Святого Петра. Перша згадка про церкву Св. Петра відноситься до 1209. Це було головне церковна споруда середньовічної Риги. Тут діяла одна з найстаріших шкіл міста. Церква неодноразово горіла, добудовувалася і перебудовувалася. Останній раз дерев'яна вежа згоріла від попадання снаряда в 1941 році. У 1973 році вона була відновлена, але стала вже не дерев'яною, а металевої. У середні століття Церква Св. Петра була найвищою в Європі будівлею дерев'яної конструкції, і до недавнього часу - найвищою будівлею в Ризі (123,25 м). На нижньому (57 м) і верхньому (71 м) рівнях вежі знаходяться оглядові майданчики, звідки відкривається чудовий вид на дахи Старого міста, центр Риги, річку Даугаву.

Перлина Риги - знаменитий Домський собор. Будівництво Домського собору та монастиря почалося в 1211 році і тривало багато століть. Остаточно свої барочні контури 90-метрова вежа набула в 1766 році. У соборі знаходиться знаменитий орган - один з найбільших у світі. Він був побудований в 80-ті роки XIX століття.

Великий Ференц Ліст спеціально писав твори для органу Домського собору.

Сучасний вигляд Домська площа придбала в 1935 році. Тоді були знесені споруди навколо Собору, і утворилася простора площа. Тут часто проводяться ярмарки, концерти та інші заходи.

Не можна не побувати в Соборі Святого Якова на вулиці Клостер, 2 побудований близько 1225, в джерелах вперше згадується в 1226 році, коли він перебував за межами міської стіни. Нинішній вигляд вежа церкви придбала в 1756 році, коли в її нижній частині було споруджено закруглення в стилі бароко. У підстави шпиля розміщено годинник, а в розташованій вище частини у консолі колись знаходився набатний дзвін. Він називався і дзвоном грішників, його звуки запрошували рижан подивитися на виконання вироку на Ратушній площі. Дзвін був знятий і вивезений у Росію в 1915 році. У 2001 році учасники латвійських чоловічих хорів зібрали кошти, для того щоб знову повісити цей незвичайний дзвін, що й було зроблено.

Під час пішої екскурсії Ригою екскурсовод із захватом розповідала про «югендстіль» або стиль «модерн». Цей стиль був популярний в Європі в другій половині 19-го - початку 20-го ст.

У даному напрямку працювали архітектори, живописці, ілюстратори. На хвилі югендстіля активно розвинулося прикладне мистецтво. Відмінні особливості югендстіля - відмова від прямих ліній на користь плавних, більш природних, велика кількість декоративних елементів, рослинні орнаменти. Як архітектурний стиль югендстіль (модерн, арт нуво) досить неоднорідний. Він варіюється від міста до міста. Але найбільшою концентрацією архітектури в цьому стилі славиться Рига. Центральні ризькі вулиці просто усіяні будинками з химерними рослинними декорами, масками жінок і ліпниною у вигляді драконів та інших міфічних істот.

Рига – чудова, загадкова. Ще у радянські часи поїдка до Прибалтики, як раніше називали три радянські республіки, що розташувались на березі Балтійського моря, вважалась престижною і прирівнювалася до поїздки закордон. Перш за все всіх цікавила висока культура цього регіону. І Рига, за своєю самобутністю, завжди займала першість серед столиць Країн Балтії, як тепер називають цей регіон.

Під час перебування в Ризі відбулась важлива зустріч в Європейському інформаційному центрі при Представництві Європейської комісії та Європейського Парламенту в Латвії. Експерти центру розповіли про історію, структуру та діяльність Європейського Союзу, зокрема про головні структури ЄС.

Основні чотири інститути Європейського Союзу закладено ще в 1952 році, коли було створено Європейське об’єднання вугілля і сталі, а ідея Європейської Ради ще навіть не була видимою. Ці інститути, а саме: Асамблея, Рада, Комісія і Суд - по суті своїй з тих пір не змінювалися. Асамблея перетворилася на наднаціональний парламент, а Європейський Суд - в суперарбітра. В той же час роль Ради, що складається з представників урядів держав-членів, дещо знизилася, а роль Європейської Комісії як виконавського органу істотно не змінилася.

Разом з народними дипломатами в Європейському інформаційному центрі побували голова Спілки українців Латвії пан Віктор Стефанович, керівник Українського центру для дітей і молоді Латвії пані Ольга Берга та активісти українського руху в Латвії пані Людмила Варнакова – Захарчук та Людмила Пилип.

В українському клубному ресторані «Дніпро» ми зустрілись з Третім секретарем Посольства України в Латвії Андрієм Козловим.

У рамках зустрічі я ознайомив співрозмовника з промисловим та економічним потенціалом міста Кременчука, роботою, яку проводить влада Кременчука в напрямку залучення іноземних інвестицій до міста, створення інфраструктури інвестиційної привабливості, розповів про конкретні кроки з боку міської ради та КП "Кременчук Інвест" щодо створення Індустріального парку "ЦЕНТРАЛЬНИЙ" у Кременчуці.

Андрій Козлов, зі свого боку, запропонував ряд ініціатив, спрямованих на сприяння виходу підприємств Кременчука на ринок Латвії, Балтійських та Скандинавських країн.

В Ризькому пасажирському морському порту нас чекав красень 9 - ти палубний велетень "Романтика" - морський пором компанії "TALLINK". Пором Рига - Стокгольм відправлявся з Ризького пасажирського морського порту (Eksporta iela, 3a), розташованого практично в центрі міста, біля вантового мосту. Пором прибував до Стокгольму до порту Фріхамнен (Frihamnsterminalen).

Столиця Королівства.

Для мене, як людини, що народилась в СРСР, королівства завжди викликали особливі почуття. напевно це було навіяно казками дитинства, чарами казкових королівств, дивовижними замками і палацами. І хоча я об'їхав близько 40 країн світу, виховувався і дорослішав все ж таки в оточенні більш звичних пам'ятників Леніну, "сталінок" і "хрущовок" ....

Знаєте, у світі багато міст, які часто називають найкрасивішими, загадковими та прекрасними. Про смаки не сперечаються, але все ж міст, здатних не залишити байдужими найдосвідченіших і вибагливих мандрівників, на Землі налічується не так вже й мало. Стокгольм безперечно - один з цих міст.

Стокгольм - місто на воді. Його іноді називають Скандинавською Венецією.

Столиця Королівства Швеція розташована на чотирнадцяти островах, місто з'єднує собою води Балтійського моря і прісного озера Меларен. Про це говориться навіть у державному гімні Швеції: «... де з'єднуються солодкі води Меларен і солоні води Балтики».

Наше знайомство зі Стокгольмом розпочалось відразу, як ми зійшли на берег столиці Королівства Швеція з порома "Романтика" (Tallink). Екскурсійним автобусом ми проїхали містом, побачивши чимало цікавих будов, палаців, готелів, парків. Ми подорожували з одного острова на інший. Гід розповідала про історію Стокгольма і традиціях шведського народу. По Старому місту ми бродили пішки.

Старе місто знаходиться в самому серці столиці на невеликому острові. Звідси почалася історії міста. Тут зосередив Стокгольм пам'ятки, що здатні підкорити серце...

Це Королівський палац, що є офіційною резиденцією шведських монархів, побудований в стилі бароко в середині XVIII століття. Неоготичний кафедральний собор, будівництво якого почалося в XIII столітті, Ріддархольмська церква.

Ріддархольмська церква - це єдине, що залишилося від францисканського монастиря, що існував тут у XIII столітті. Правда, ніякої вежі первісний храм не мав: це було заборонено статутом францисканських ченців. Вважається, що це найдавніша будівля Стокгольма, що збереглося до наших днів. Протягом останніх чотирьох століть церква є місцем останнього спочинку шведських королів. Починаючи з Густава II, померлого в 1632 році і закінчуючи Густавом V, який помер в 1950 році, всі поховання царюючих осіб проводилися тільки в цьому храмі. Крім того, тут же знаходяться саркофаги видатних шведських полководців і знаті.

Крім безлічі склепів і саркофагів, церква примітна ще великою кількістю гербів членів ордену Святого Серафима, родичів і друзів шведських монархів. Герби в церкві вже просто не поміщаються цілком і іноді перекривають один одного. Є там герби Франсуа Міттерана, Шарля де Голля, Реньє III, Петра I, Катерини II, Миколи I та Миколи II.

У Стокгольмі маса пам'ятників і музеїв, палаців і парків - не вистачить і року, щоб всі обійти і побачити. Оскільки час був обмежений кількома годинами перебування, я подорожував самостійно. Справив величезне враження Музей Альфреда Нобеля, який знаходиться в будівлі Королівської Академії Наук, посидів в академічній кав'ярні, походив вузенькими середньовічними вуличками історичного центру шведської столиці. Я дуже люблю бродити один. Так я дізнавався про вечірній Нью Йорк, Варшаву, Пекін, Відень і багато інших світових перлин.